Сьогодні світ відзначає Міжнародний день рідної мови, проголошений на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО.
Не випадково, що гаслом цього дня ініціатори свята обрали вислів: «Мова – це важливо!» І якщо мова – душа народу, то природно, коли для більшості наших співгромадян вона – УКРАЇНСЬКА. Поява будь-якої мови — це не подія, а тривалий процес, що відбувається протягом кількох століть. Для народу, що упродовж століть прагнув визнання, – мова не просто засіб спілкування, а найголовніша форма ІДЕНТИФІКАЦІЇ. З нагоди свята пропонуємо згадати заповіт, який залишив нам Максим Рильський, поезія та переклади якого неабияк сприяли розвитку української літературної мови.
МОВА
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
Квітень, 1956 року.
